Швидка аптечна допомога Особливості роботи з вимушеними переселенцями [spoiler title=”Науковий мейнстрім: домінування форми над змістом” style=”fancy”] Про реалії сучасної української науки веде мову Роман Лесик, доктор фармацевтичних наук, професор Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького Ненаукова держава — На жаль, і я про це говорив неодноразово, наука в Україні перебуває у достатньо занедбаному стані, як і освіта, економіка та інші галузі, — констатує Роман Богданович. — Вона навіть опустилася нижче того рівня, який мала при Радянському Союзі. Ми перестали бути науковою державою, незважаючи на те, що в Україні завжди були добра освіта і сильні науковці. До прикладу, нещодавно з’явилось повідомлення, що кілька українських ВИШів таки потрапили до світового рейтингу University Ranking by Academic Performance (URAP), але це абсолютно не чільні позиції, та й сам рейтинг не найбільш авторитетний. Згідно із загальновизнаним Шанхайським рейтингом Academic Ranking of World Universities (ARWU) у 2014 р. серед ТОП-500 українських ВИШів немає взагалі. Науку в цивілізованих країнах характеризують чіткі об’єктивні показники, серед яких кількість публікацій в провідних наукових виданнях, число цитувань автора, так званий індекс Гірша, який відображає ступінь зацікавленості світової наукової академічної спільноти до тої чи іншої наукової роботи. Не секрет, що в цьому плані українським ученим похвалитися практично нічим. Мені дуже імпонує активність науковця Дениса Солов’яненка, який вивчає наукометрію і створив web-ресурс «Наука України в дзеркалі науково-метричної бази даних SciVerse Scopus», що публікує періодичний моніторинг діяльності університетів, наукових закладів та вчених України в контексті оприлюднення результатів досліджень в засобах наукової інформації (журналах, патентах тощо). Зазначена база даних ВИШів реферує публікації вчених, їхні цитування та оперативно наводить наукометричні показники. Порівняно із зарубіжними колегами досягнення українських вчених, знову ж як не прикро це визнавати, є незначними. Щоб не бути голослівним, згадаю зарубіжних науковців, з якими безпосередньо співпрацюю. Професори Альт Баст (Маастрихтський університет, Голландія), Роберт Краловіч (Центр молекулярної медицини, Австрія), Філіп Грельє (Музей історії природи, Франція) мають індекси Гірша 50, 27 та 28 відповідно. Нагадаю, що індекс Гірша — це показник впливовості науковця, заснований на кількості його статей та їх цитуванні. Індекс Гірша науковця (наукової групи, університету, країни) дорівнює N, якщо опубліковано щонайменше N статей, кожна з яких була процитована щонайменше N разів, решта ж статей були процитовані менше ніж N разів. Згідно з останнім рейтингом ВИШів України, троє названих вище науковців потрапили б у ТОП-10 кращих університетів України (на першому місці КНУ імені Тараса Шевченка з індексом Гірша 72, замикає ТОП-10 НУ «Львівська Політехніка» з показником 27), тобто їхній індивідуальний доробок — на рівні кращих українських університетів. То можна собі уявити, якими є ці індекси в установах та університетах, де вони працюють! Наукова стаття в «Мурзилці» Відомо, що будь-який стан речей зумовлюють як суб’єктивні, так і об’єктивні чинники. На мій погляд, суб’єктивний чинник, який істотно впливає на сучасну науку, це теперішня ментальність академічної спільноти. За часів незалежності ми втратили щось важливе у сприйнятті і ставленні до науки, що перешкоджає нам прийняти європейські та світові правила гри, які існують у науковому просторі. Одним з об’єктивних чинників є рівень сучасних вітчизняних наукових журналів. Зрозуміло, я ціную і поважаю внесок тих людей, які намагаються зберегти українські засоби оприлюднення наукової інформації, проте рівень самих наукових видань у більшості випадків є невисоким. Таку ситуацію не в останню чергу зумовлює практика оплати для авторів за публікацію. Недарма у колі науковців вітчизняні журнали часто називають «Мурзилками». Я маю певний досвід рецензування статей у ряді зарубіжних фармацевтичних та хімічних видань (наприклад, EuropeanJournalofMedicinalChemistry, BioorganicandMedicinalChemistry, JournalofHeterocyclicChemistry) і бачу цей процес, так би мовити, зсередини. Дійсно, за кордоном друкують винятково ті праці, які дають нове бачення, новий поштовх науці. До того ж, у більшості випадків за публікацію вченому платити не потрібно, оскільки його внесок — інтелект. Натомість українські наукові журнали не володіють ефективним інструментом рецензування статей та прийняття їх до публікації. В європейських країнах на рецензування статтю звично віддають незалежним рецензентам, визнаним експертам в тій чи іншій вузькій сфері. Більше того, претендент на публікацію не знає, хто саме буде його рецензувати, та й далеко не факт, що статтю після рецензування опублікують. Автори беззаперечно повинні виконати всі вимоги рецензента чи вступити з ним у змістовну наукову дискусію і аргументовано довести свою точку зору. Наші ж науковці до негативних рецензій не привчені, вони не сприймають інакших думок, які може мати опонент, і, буває, розпалюють безглузді, але запеклі конфлікти навколо в принципі елементарних для європейців робочих моментів. Так сталося, що дискусію в українській науці знищено попри те, що у світі вона вважається головним важелем зміни наукового лідерства, елементом виховання молодих учених, без чого науковий прогрес неможливий. «ПроФФесор» в законі Що ж ми отримали навзамін науковим дискусіям? Засаду «дисертація за будь-яку ціну», яка офіційно дала можливість без особливих зусиль і фактично безперешкодно з’являтися чимраз більшій кількості «проФФесорів» у різних галузях науки, економіки, суспільного життя. Тобто переважання форми над змістом: дисертація є — науки немає. На «ринку» навіть з’явилася така послуга, як «дисертація на замовлення». Винятковим попитом вона користується у тих сферах, де наука більш «паперова», одначе, на жаль, має місце й у фармації. Погляньте, скільки маємо депутатів, держслужбовців та бізнесменів — кандидатів і докторів наук. Сумнозвісна Неля Штепа, одіозний мер Слов’янська, як виявилося, теж була дисертанткою у гірничій справі. Менше зло, коли такі «дослідники» зі своєю «працею» сидітимуть, наприклад, у парламентській залі. У випадку обрання академічної кар’єри вони орудують на девальвацію науки і освіти. Європейська наукова практика відрізняється від українських реалій. Нашій науці у більшості випадків притаманний жорсткий авторитаризм, часто наукова думка насаджується силою влади. У світі наука опирається на демократичні основи. Якось від колеги-науковця з Австрії довелося почути правдиву фразу-діагноз: в Європі спершу створюють інноваційний продукт, а потім його продають, а в Україні намагаються продавати те, що поки навіть не створено — типова «сировинна психологія». У нас полюбляють потеревенити на тему фармацевтичної науки. Але реальна наука в українській фармації, на жаль, далека від світових стандартів: знаю лише декілька оригінальних українських лікарських засобів (тіатриазолін, амізон). Зате дисертації захищаються потоками. Такий от алогічний конвеєр. Рушієм прикладних наук є практична можливість застосування винаходів. Аpplied science — глобальний процес, де найважливіші інноваційність, конкурентоздатність та поле для вирішення конкретних завдань (лікувати чи діагностувати конкретну хворобу, визначати її стадію тощо). Ринки західних країн свідомо захищають себе від конкурентів ззовні — вигідно мати Україну як постачальника хімічної та інтелектуальної сировини, але не як постачальника готових продуктів. Щоб витримувати конкуренцію на світових наукових ринках, треба розуміти, що саме зараз потрібно медицині, вміти це подати так, аби було цікавим світу, і знати, як обійти бар’єри (мовні, ресурсні, адміністративні). Сучасні українські ліки, наприклад, не мають жодних шансів отримати дозвіл на застосування в США чи Європі без додаткових хімічних (GMP) та клінічних (GCP) випробувань тривалістю в кілька років та вартістю в кільканадцять мільйонів доларів. Втім, нафантазуймо собі, що українські інноваційні продукти у сфері лікарських засобів все ж народжуються, проте запатентувати у нашій державі свій винахід також нереально — вартість патенту в сотні разів перевищує доходи вчених. Водночас вітчизняне законодавство не дозволяє під патентування створити спеціальну старт-ап компанію для залучення інвестицій, як це робиться за кордоном. От і маємо ще одну об’єктивну причину, через яку найбільш активні й харизматичні науковці полишають Україну або не реалізують своїх ідей в умовах «сірих» реалій. Певні сподівання вселяло нове положення Постанови КМ України від 24.07.2013 р. «Про затвердження порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника» стосовно обов’язкової публікації наукової статті в зарубіжному журналі, що реферується наукометричними базами, для захисту дисертації. Однак наші «спритники від науки» знайшли вихід: друкувалися у російських, білоруських, казахських або третьосортних платних індійських виданнях з жахливою англійською — такий ось «закордон». Ясна річ, українська наука має дуже низьке матеріальне забезпечення, чим теж почасти пояснюється лава паперових дисертаційних робіт. Ми просто не йдемо в порівняння з можливостями Європи, де група з 10 науковців має бюджет в середньому близько 1,5 млн євро на рік. Імплементація нового закону «Про вищу освіту», очікую, в недалекому майбутньому зробить перехід на так званий одноразовий захист дисертацій, коли цим займатиметься не Вчена рада з різнопланових (хоча й висококваліфікованих) спеціалістів, зібраних докупи на два-три роки, а фахівці із визначеної вузької тематики для разового захисту конкретної роботи. Такий підхід стимулюватиме самого науковця подати якісніший продукт та відкрито провадити відверту дискусію з компетентними вченими вузького профілю. Мені пощастило побувати в Маастрихтському університеті саме на такому «одноразовому» захисті дисертації в якості опонента роботи Мохамеда Моаліна «Кверцетин та його метильовані аналоги. Хімічні основи активності». Безумовно, це приклад важливого критерію справжньої, а не імітованої науки. Істинна наука приносить державі величезні кошти, та цього наша влада і дотепер не спромоглася усвідомити. Проблемами в СРСР були плановість у науці та відсутність ініціативи, а також ізольованість від ринку інновацій. У сучасній Росії цю проблему намагаються подолати шляхом створення «островів» заохочення прикладної науки на кшталт проекту Сколково із залученням інвестицій та професійних менеджерів. Хоча створити в межах старої закостенілої системи щось нове майже неможливо, сам підхід вказує на ймовірний шлях розвитку для всіх пострадянських академічних наукових систем. Надія на молодь Вірю, що самоочищення української науки відбудеться завдяки вливанню «молодої крові». Теперішні студенти мають можливість навчатися і стажуватися за кордоном в провідних наукових центрах, європейська наукова свідомість випускників дозволяє задіювати їх у найрізноманітніших європейських проектах. Нам лише треба дочекатися того часу, коли кількість таких активних і амбітних людей досягне рівня критичної маси, здатної переламати ситуацію в цілому, знищити нікчемність, яку, на жаль, продукує українська наука сьогодні. Імпонує, що зараз молодь дуже активна у наукових соціальних мережах, скажімо, це вітчизняні форуми — Ukrainian Scientists Worldwide чи Український науковий клуб, а також міжнародні ResearchGate, Linkedin тощо. Безумовно, такі соціальні чинники також активно роблять свою справу — привертають увагу молодих до сучасних реалій науки, дискусій, створення міжнародних наукових груп та консорціумів. Опріч того, маємо добру генетичну наукову пам’ять. Я не є прихильником Радянського Союзу, проте в СРСР було три дійсно хороші речі: освіта, наука і спорт та ін. Записала Лариса Дедишина «Фармацевт Практик» #11′ 2014 [/spoiler] [spoiler title=”Львівська аптека «Доброго Вам здоров’я»: традиції у спадок” style=”fancy”] Креативна аптека-одиначка вже протягом 15 років вдало конкурує з потужними аптечними мережами Львова Трошки магії Ще в часи Київської Русі у знахарів, цілителів, чаклунів можна було замовити собі порошки, мазі, настоянки, цілющі «горошки» під язик від багатьох недуг. На «торжках» у «зелених рядах» продавалися лікувальні трави, плоди, приготовані ними відвари і настої. «Ліки» зберігалися у спеціальних льохах, які, вочевидь, можна вважати своєрідним прообразом сучасних аптек. Люди зверталися до знахарів не лише за ліками, а й за практичною допомогою. Медичні знання передавалися з покоління в покоління. У середньовіччі цирульники утримували магазини роздрібної торгівлі, які почасти відігравали роль аптечного закладу. Там як додаток до інгредієнтів для найрізноманітніших ліків відпускали тютюн та «патентні засоби» (плацебо). Самі ж аптекарі заживали слави володарів таємних знань. У Львові першу аптеку заснувала дружина князя Лева Констанція в 1270 р. при шпиталі домініканців. Тоді було звично відкривати заклади для виготовлення й продажу ліків саме при монастирях, які справедливо вважали осередком нових знань. Натомість першу міську аптеку заснував у Львові у першій половині XVI ст. рецептар на ім’я Олександр. Далі були аптечні заклади «Під золотою зіркою», «Під срібним орлом», «Під святим духом», «Під золотим оленем»… Кожен власник утримував лише одну аптеку, яку намагався якнайгарніше оздобити зовні й всередині, купував обладнання для приготування ліків, завозив якомога більше готових засобів та сердечно опікувався своїми пацієнтами. Репутація аптеки, як і сам заклад, передавалися у спадок дітям. Львівські аптекарі завше були заможними людьми і мешкали у центрі міста на Площі Ринок. Цей невеличкий екскурс в історію аптечної справи зовсім не випадковий. Давні галицькі аптечні традиції спливли у пам’яті під час відвідання, як це не дивно, сучасної львівської аптеки. Як і їхні далекі попередники, провізори і фармацевти ПП Аптека «Доброго Вам здоров’я» утримують одну, проте пристойну аптеку і не збираються перетворюватися на мережу. Пропонують відвідувачам безліч асортиментних «родзинок», знають на ім’я постійних клієнтів, виконують усі їхні забаганки і вважають фах аптекаря найшляхетнішим у світі. До речі, той, хто перший відкривав аптеку в середньовічному Львові, мав привілей порівняно з наступними власниками: без його згоди створити новий аптечний заклад ніхто не мав права. Фармацевти аптеки «Доброго Вам здоров’я» кажуть, що такої преференції, як їхні давнішні колеги, не потребують, оскільки конкурентів не бояться. Та що там казати, ця «самотня», але горда аптека пережила навіть розгалужену мережу «Едельвейс», що налічувала кілька десятків аптечних підрозділів та сотні працівників. І хто тепер посміє сказати, що в аптек-одиначок нема майбутнього? Від солі Барбара до парфумів із феромонами — 15 років тому фармацевтичний Львів не міг похвалитися такою неймовірною кількістю роздрібних

аптечних мереж, як нині, — каже Любов Федишин, провізор вищої категорії, зав. аптеки «Доброго Вам здоров’я». — Тому відкриття нової аптеки по вул. Івана Франка у Львові не пройшло непоміченим для мешканців центру міста. Наша засновниця, до слова, провізор за освітою, під аптеку викупила квартиру на першому поверсі у старому і густо заселеному районі Львова. Зауважимо, вул. Франка — одна з головних транспортних артерій центру: тут в обидва боки їздять за кількома маршрутами трамваї, пролягають шляхи автобусних таксі, що з’єднують віддалені райони міста. Та найголовніше — навпроти аптеки трамвайна зупинка. Тож ми скористалися гарною нагодою і почепили на фасаді аркуші паперу із найцікавішими асортиментними пропозиціями. Грошей це не коштує, а реклама вийшла відмінна. Навіть не заходячи до середини, львів’яни знають, що у нас можна придбати. За словами Любові Йосипівни, сьогоднішня номенклатура аптеки добиралася методом спроб і помилок за одним-єдиним принципом: працювати на дефектуру, для людей. Відвідувачі у жодному разі не повинні отримувати відмови. Відтак, обов’язковий для кожної аптеки асортимент ЛЗ та звичну сезонну номенклатуру розширено за рахунок найрізноманітніших товарів лікувального призначення. Особлива увага — продукції на основі рослинної сировини і БАДам. Це однокомпонентні чаї та суміші лікарських трав, ефірні олії, стовідсоткові рослинні й косметичні олії. Стабільним попитом користуються лляна, гарбузова, конопляна та олія чорного кмину, які допомагають при хворобах травного тракту, обліпихова, амарантова олії та олія жожоба, що має омолоджувальний і регенерувальний ефект, масло какао від кашлю. Також тепер рослинні олії купують для приготування популярної натуральної косметики в домашніх умовах — масок, кремів, мила. А прихильниці природного догляду можуть потішити себе шампунями на основі мильного кореня. В аптеці широко представлено харчування для хворих на цукровий діабет — каші з різних злаків із висівками, чорний і молочний шоколад, чеські шоколадні батончики, печиво, цикорієвий напій, заготовки для приготування киселю і житнього квасу. Донедавна цей аптечний заклад відпускав недорогі натуральні овочеві соки, виготовлені ченцями одного із монастирів поблизу Миколаєва. Потім вони скооперувалися зі кримськими монахами і запропонували вже соки фруктові — гранатовий, кизиловий, ожиновий. Тепер, певна річ, такої продукції в аптечному закладі немає. — Дотепники називають нас міні-санаторієм на асфальті, — усміхається завідувачка. — А все тому, що ми перші та єдині у Львові запропонували клієнтам унікальну моршинську ропу. Отримуємо ропу безпосередньо через ТОВ «Гідрогеолог», яке забезпечує нею всі моршинські санаторії. Моршинська ропа — це лікувальний розсіл, природний сильномінералізований концентрат. Його розводять питною водою і застосовують для лікування захворювань шлунка, жовчного міхура та жовчовидільних шляхів. Вона відома з 1879 р. Мало хто знає, але до 1939 р. моршинську ропу постачали до Європи та Америки. У Радянському Союзі лікувальні властивості ропи були визнані унікальними. Розчини можна виготовляти і застосовувати не лише в умовах курорту, але й вдома. Власне, пляшки об’ємом 0,7 л, які пропонує аптека, цілком достатньо для проведення повного курсу лікування в домашіх умовах. Не буває такого дня, аби тут не продали бодай однієї пляшечки ропи. До «санаторного» асортименту також належать натуральна сіль «Барбара», яку одержують із хлоридносульфатної натрієвої ропи джерела курорту Трускавець, та парафін і озокерит. Сіль «Барбара» стимулює жовчовиділення, сприяє нормалізації процесів обміну в організмі. Її призначають при хронічних захворюваннях печінки, жовчного міхура, недугах травного тракту і периферичної нервової системи. Моршинська ропа і трускавецька сіль «Барбара» забезпечили аптеці постійних багатолітніх клієнтів з різних куточків України та із-за кордону. Люди везуть ці продукти зі Львова самі або ж львів’яни передають поїздами в інші міста сходу, півночі й півдня країни. А скільки зелених пляшок з ропою за ці роки доправили в Росію, передали до Москви. Ось, тепер росіяни нам «подякували»… За допомогою цілющого тепла аплікацій з озокериту і парафіну можна самостійно полегшити стан при захворюваннях опорно-рухового апарату, зокрема, болю в суглобах. А ще парафін в аптеці закуповують власники косметичних салонів (його використовують для депіляції та нарощування нігтів). Також для косметичних салонів та індивідуальних покупців тут відпускають натрію альгінат (витяжку з морських водоростей) — складник дорогих масок для обличчя. Спеціалісти з масажу беруть банки для вакуумного масажу, ефективного при целюліті та остеохондрозі. Справжня знахідка для бажаючих схуднути — сушені ягоди годжі з родини барбарисових. За результатами досліджень встановлено, що люди, які регулярно їх вживають, менш схильні до онкологічних недуг, цукрового діабету і хвороби Альцгеймера. Також ягоди позитивно впливають на серцево-судинну систему. Серія лікувальних білоруських кремів «Ноні» для різних типів шкіри на основі рослини з однойменною назвою з омолоджувальним ефектом припала до душі паням бальзаківського віку, які надають перевагу природній косметиці. Поміж інших аптечних цікавинок — старий добрий скипидар. Скипидарні прописи по Залманову (до речі, особистого лікаря Леніна) донині використовують санаторії України для приготування ванн при захворюваннях опорно-рухового апарату і подагрі. Стопроцентний сік алое як бioгенний стимулятор має адаптогенну, загальнотонiзувальну, антисептичну, жовчогiнну i проносну дiю. Він покращує регенерацiю тканин, пiдвищує загальну резистентнiсть органiзму i стiйкicть cлизових оболонок, прискорює процеси регенерацiї. Попри недешеву ціну, його із задоволенням купують дітям і підліткам. Тим, хто полюбляє молочні продукти, аптекарі порадять закваски для приготування йогуртів і бринзи. Готували і коштували самі — як кажуть, пальчики оближеш. Саме тому сичужний фермент для приготування сиру в аптеці постійно замовляють власники маленьких львівських ресторанчиків. Знання в голові, а не в комп’ютері Колектив аптеки невеликий і неконфліктний, оскільки провізори й фармацевти працюють разом фактично з дня заснування закладу, розлучалися хіба на час декретних відпусток. Окрім професіоналізму і прагнення до постійного самовдосконалення, їх об’єднує безмежна любов до професії та прихильне й уважне ставлення до своїх відвідувачів, зворушливі стосунки з літніми панами і панями, які мешкають у навколишніх старих львівських кам’яницях. «Дівчатка, ви забули вазонки підлити, давайте я вам допоможу!» Вам часто доводилося чути таке від клієнта аптеки? «Дівчатка» з вдячністю приймуть допомогу, а заразом й послухають про сімейні клопоти чи нарікання на здоров’я добровільного помічника. Відверто кажучи, нас здивувало, що у торговому залі аптеки біля віконечка провізора немає комп’ютера. Проте Любов Федишин переконана, що це не недолік у належному забезпеченні робочого місця першостільника, а навпаки — перевага, оскільки інформацію, необхідну для аптекаря, персонал тримає в голові, а не бездумно вишукує в комп’ютері. — Спробуйте допитатися у провізора при комп’ютері про якийсь ЛЗ не за торговою назвою, а за діючою речовиною, вони ж в основній своїй масі геть нічого не пам’ятають, — переконана завідувачка. — А ми можемо посеред ночі назвати аналоги будь-якого препарату, показання, протипоказання, дозування і режим прийому, а також порекомендувати вітчизняний замінник, зважаючи на рівень доходу клієнта. Та й, зрештою, відпустити ліки навіть за відсутності світла у мікрорайоні, а це, погодьтеся, у найближчій перспективі матиме немале значення. Лариса Дедишина «Фармацевт Практик» #11′ 2014 [/spoiler] [spoiler title=”МИНИ-ТРЕНИНГ: аромамаркетинг в аптеке” style=”fancy”]               Лояльность покупателя заключается в его положительном отношении к конкретной аптеке. Скидки, распродажи и бонусы не делают покупателей лояльными в полном понимании этого слова, разве что на какое-то время. Период скидок закончится, а вместе с ним закончится и «лояльность». Другими словами, основная роль в формировании лояльности принадлежит отнюдь не цене и дисконту. В большей мере побуждают посетителя раз за разом заходить в одну и ту же аптеку качественный товар, грамотный и вежливый персонал и просто приятная атмосфера, в создании которой особое место отведено ароматам Аромаклининг и аромадизайн Современные маркетинговые технологии «перегрузили» визуальное и звуковое пространство (зрение и слух) потребителя настолько, что такое воздействие часто оказывается малоэффективным, если только не предполагает вложения больших средств. В свою очередь доказано, что информация, воспринимаемая органами обоняния человека, оказывает непосредственное и незамедлительное влияние на принятие решений по сравнению с другими органами чувств. Таким образом, будучи мощным средством воздействия на эмоции, внимание и память человека, запахи являются незаменимым инструментом в современном искусстве продаж. Аромамаркетинг — направление маркетинга, основанное на использовании различных ароматов в целях стимулирования продаж, продвижения товара на рынке и благоприятного влияния на покупателя. Составляющими аромамаркетинга являются аромаклининг (нейтрализация нежелательных запахов) и аромадизайн. В частности, нейтрализация нежелательных запахов избавит от жалоб и невысказанных мыслей клиентов о том, что в аптеке пахнет лекарствами, а ароматизация помещений будет благотворно влиять на эмоциональную сферу посетителей. Процесс ароматизации предполагает использование искусственно синтезированных отдушек для обработки предметов (буклетов, скидочных купонов, клиентских журналов и др.), а также с помощью распыления душистых эссенций в торговом зале. При выборе аромата для вашей аптеки следует избегать излишне назойливых и агрессивных запахов. Таким образом, главная задача аромамаркетинга — улучшить настроение покупателя и расположить его к себе; сделать так, чтобы ему было комфортно, и напрямую связать это ощущение с конкретной аптекой, что в свою очередь становится ее важным конкурентным преимуществом. Используя ароматы Аромат в торговом зале оказывает существенное влияние на реакции посетителя. Воздействие происходит на подсознательном уровне, что многократно превышает эффективность использования слуховых и зрительных каналов восприятия. Таким образом, аромамаркетинг может повысить лояльность клиентов к вашей аптеке, что будет способствовать усилению ее конкурентоспособности и увеличению объема продаж.

Технологии аромамаркетинга могут применяться для следующих целей • Повышения лояльности клиентов и желания посетить аптеку повторно. • Создания особой атмосферы в местах пребывания клиентов, которая позволит им выделить именно вас среди конкурентов (улучшение имиджа аптеки). • Задержки клиентов в местах продаж (или предоставления услуг) на более продолжительное время. • Увеличения объема продаж (ароматизация воздуха способна увеличить объем продаж на 15% без расширения ассортимента и дизайнерских перепланировок). • Дополнительного рекламирования за счет ощущения аромата за пределами помещения (печатная продукция). • Улучшения восприятия клиентом качества предлагаемых товаров и услуг. • Привлечения новых клиентов посредством стимулирования импульсного (заранее незапланированного) приобретения ими товара/услуг. • Непрямой рекламы бренда ароматизированными товарами. • Поддержания сезонных и праздничных рекламных кампаний благодаря применению специальных ароматов. • Повышения эффективности труда работников посредством концентрации внимания, снятия стрессовых состояний, а также решения проблемы «текучки» кадров

Подготовила Александра Демецкая канд. биол. наук «Фармацевт Практик» #11′ 2014 [/spoiler] [spoiler title=”Етичні засади у фармації: навчати, виховувати, зберігати традиції” style=”fancy”]

На VII національному з’їзді фармацевтів, який відбувся у вересні 2010 р. у Харкові, було прийнято Етичний кодекс фармацевтичних працівників України. Його невід’ємною частиною є правила належної промоції фармацевтичними компаніями ЛЗ професіоналам системи охорони здоров’я. Кодекс спрямований на захист гідності та права людини на охорону здоров’я і визначає етичні норми професійної поведінки та відповідальності, які мають стати взірцевим керівництвом для провізорів і фармацевтів у їхніх взаємовідносинах із суспільством в умовах формування ринкових відносин, коли зростають роль та вагомість фармацевтичної професії. Він повинен сприяти формуванню довіри до професійної діяльності провізорів і фармацевтів, підвищенню статусу й іміджу цих професій у суспільстві

Зовсім небагато часу залишилося до наступного форуму фармацевтичної спільноти України — VIIІ національного з’їзду. Отож якраз на часі перегляд положень Етичного кодексу та внесення нових змін. Яких саме? Про це ми запитали в проф. Романа Лесика, д-ра фарм. наук, проректора з міжнародних зв’язків ЛНМУ ім. Данила Галицького, та Андрія Дацка, канд. фарм. наук, доцента кафедри організації та економіки фармації фармацевтичного факультету цього вузу.

Етика врятує професію Андрій Дацко: Етичний кодекс фармацевтичних працівників України ґрунтується на кодексі фармацевтів, прийнятому у 1997 р. Радою міжнародної фармацевтичної асоціації і схваленому ВООЗ. Міжнародні етичні принципи та рекомендації цього кодексу містять 9 базових принципів, які регулюють взаємовідносини між аптечним працівником, пацієнтом, медичним працівником і колегами. І хоча в цілому український кодекс не втратив актуальності донині, деякі його положення потребують змін і доповнень. Призначення провізора — служіння пацієнту. Як освітянин з багатолітнім стажем роботи я не раз мав нагоду пересвідчитися особисто, що підготовку провізорів необхідно базувати саме на цьому фундаментальному принципі професії. Ще зі студентської лави майбутній провізор зобов’язаний чітко усвідомити та в подальшому дотримуватися у практичній діяльності таких засад: керуватися винятково фаховими відомостями (цього ми навчаємо на фармфакультеті), гуманними цінностями (виховуємо їх), збереженням фармацевтичних традицій (у щоденній практичній діяльності). Безмежно дивує, коли під час занять з’ясовується, що студенти-заочники, які вже не перший рік працюють у практичній фармації, взагалі не мають поняття про існування Етичного кодексу. Власне, через це Етичний кодекс внесено у збірник нормативних актів (Фармацевтичне законодавство. Нормативні акти з організації роботи аптечних підприємств // Під ред. д-ра фарм. наук, проф. Грошового Т.А. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2013. — 569 с.). На жаль, у програмі підготовки провізорів-першокурсників предмет «Біоетика», який, по суті, формує сучасну філософію буття, а серед іншого, ставлення до ключових проблем в охороні здоров’я — абортів, евтаназії, апробації нових ЛЗ, викладається як курс за вибором. Проте студенти-провізори, які ставлять перед собою високу кар’єрну планку, з власної ініціативи стають слухачами курсу «Біоетика» в Українському католицькому університеті. Роман Лесик: Концептуально Етичний кодекс-2010 є правильним, однак потребує дещо іншого наповнення. Але, як на мене, більшою проблемою є не стільки оновлення, скільки дотримання існуючих положень Етичного кодексу представниками аптечного цеху в нелегкий період переважання у фармації бізнесових підходів над соціальною складовою — продаж товару, а не відпуск ліків; полювання на клієнта, а не фармопіка пацієнта; ігнорування індивідуального підходу в лікуванні, а не збереження екстемпорального аптечного виготовлення. Сучасний фармацевтичний ринок диктує правила, які руйнують традиції аптекарства: прибуток — ціль, а не наслідок бізнесу, нездорове протистояння між аптечними мережами, доведена до абсурду конкуренція між медичними представниками. Голий бізнес вбиває фармацію як бур’ян рослини. Де співчуття до хворого? Де якість медичних і фармацевтичних послуг? Вже недалеко до того, як наші етичні принципи залишаться тільки на папері. Щоправда, проблема бездуховності фармації не має національного забарвлення. Тільки сильні країни, можливо завдяки державному регулюванню, можуть дозволити собі утримувати баланс між бізнесом і класичною фармацевтичною діяльністю. Чому так сталося, можна говорити годинами. Свідомість молоді формують домінування заочної форми навчання провізорів і фарма­цевтів над стаціонарною, відсутність держзамовлення і виключно контрактна форма навчання, засилля новостворених приватних навчальних закладів без належної матеріально-технічної бази і гідного педагогічно-викладацького складу. Тому я цілком згоден з Андрієм Йосипо­вичем у тому, що біоетика, етика та деонтологія мають викладатися саме першокурсникам для формування у них правильної професійної ментальності. Польський досвід Андрій Дацко: Мені здається, що Етичний кодекс фармацевтичного працівника України містить занадто багато якихось загальних положень у стилі СРСР і замало конкретних статей, зрозумілих аптекарям. Для порівняння проаналізуймо Кодекс етики Аптекаря Польщі, країни, яка входить до Євросоюзу та є до нас найбільш близькою ментально. 25 квітня 1993 р. в Любліні на надзвичайному державному засіданні з’їзду Аптекарів було ухвалено новий кодекс етики. У цій редакції, на відміну від кодексу за 1983 р., деякі статті викреслили, оскільки вони втратили свою актуальність, деякі замінили новими, зробили певні доповнення, проте суть кодексу не змінилася — аптекарі повинні працювати згідно з морально-етичними нормами і правилами. У вступі до Кодексу йдеться про те, що аптекар, який береться до виконання професії, свідомо і добровільно бере на себе обов’язок служіння хворим. Виявляє турботу про здоров’я суспільства, а також користується діючими вказівками в житті — професійному та особистому. Аптекар в своїй діяльності повинен керуватися фаховими відомостями, гуманними цінностями, а також традиціями польського аптекарства. Загальна частина Кодексу складається з восьми статей. Ось, на мій погляд, найважливіші з них: «Аптекар в своїй професійній практиці враховує той факт, що ЛЗ та вироби медичного призначення є необхідними елементами охорони здоров’я і не можуть бути трактовані як звичайні предмети торгового обігу»; «Аптекар не дозволяє нікому порушувати професійні постанови, які б суперечили його професійній незалежності, а також нормам чинного кодексу»; «Аптекар не має права не виконувати своїх обов’язків або здобувати клієнтів способом, який суперечить засадам фармацевтичної етики та деонтології, а також лояльності стосовно колег». Остання частина Кодексу складається з п’яти розділів, в яких детально викладені професійні обов’язки та принципи поведінки аптекаря стосовно пацієнта; професії, науки та аптекарського самоврядування; взаємовідносини між аптекарями; принципи поведінки аптекаря щодо суспільства; кінцеві правила. А от приклад розуміння поляками добросовісної конкуренції (ст. 30 третього розділу Кодексу). «Обов’язком аптекаря є додержання положень добросовісної конкуренції в діяльності аптеки або фармацевтичної гуртівні. Діями, які порушують обов’язок, вважаються: укладання домовленостей з лікарями або представниками фармацевтичних фірм з метою затвердження за собою домінуючої позиції на певному ринку, визначеному ЛЗ або виробами медичного призначення; покращання своєї аптеки способом і методом, який суперечить добрим аптекарським звичаям; нечесне вихваляння діяльності за рахунок використання таких гасел, як: «найкращої якості», «найдешевше», «найефективніше», «тільки у нас»; відпуск ліків, які видаються виключно за рецептом лікаря, — за межами аптеки; використання усіх методів маркетингу, які трактують ліки виключно як звичайний товар для продажу».У розділі про принципи поведінки аптекаря відносно суспільства варті уваги всі три положення: «Аптекар повинен піклуватися про раціо­нальне використання ліків, не принижуючи прав хворого, запобігати у міру можливостей їх нераціональному використанню та марнотратству»; «Аптекар повинен пропагувати здоров’я, брати участь у боротьбі з медикаментозною залежністю, токсикоманією, алкоголізмом і фармакологічним допінгом у спорті»; «Аптекар у міру можливостей бере участь у справах охорони здоров’я, а також у суспільному житті, сприяючи тим самим престижу професії». Як бачимо, принципи професійної поведінки польських аптекарів виписані цілком конкретно, як, зрештою, їхні права, обов’язки і заборони. Гадаю, український Етичний кодекс зовсім не зайве було би доповнити аналогічним розділом щодо добросовісної конкуренції на фармацевтичному ринку. До фармацевтичного громадянського суспільства через самоврядність у фармації Роман Лесик: У новому Етичному кодексі фармацевтичного працівника України мені б хотілося бачити такі доповнення. Перше — посилення ролі професійних громадських організацій провізорів і фармацевтів у формуванні самоврядної фармацевтичної спільноти та створенні фармацевтичного громадянського суспільства. Друге — створення етичних комітетів при професійних громадських організаціях з метою захисту прав представників аптечного цеху та здійснення контролю за їхньою діяльністю. Третє — корекція маркетингових методів у фармації. ЛЗ не повинні ототожнюватися з будь-яким іншим товаром. Ліки — не товар, аптекарі — не продавці. Четверте — відродження системи наставництва в аптечних закладах, що допоможе ліквідувати цілу низку проблем, пов’язаних із проходженням виробничої практики та інтернатури. П’яте — доповнити Етичний кодекс заборонними пунктами про те, чого аптекар робити не повинен, як це записано в Кодексі етики Аптекаря Польщі. Наприклад, «З метою збереження професійних інтересів аптекар не робить нічого, що було б корисним для людей чи організацій, які мають цілі, суперечливі професійним та моральним засадам аптекарства». Оскільки до чергового з’їзду фармацевтичної спільноти ще маємо трохи часу, мені б хотілося запросити колег до обговорення нового Етичного кодексу на сторінках нашого професійного видання — журналу «Фармацевт Практик». Лариса Дедишина «Фармацевт Практик» #12′ 2014 [/spoiler] [spoiler title=”Знання і відповідальність” style=”fancy”]

Трохи спізнившись на інтерв’ю із Леонідом Виговським, завідувачем КП «Аптека № 131» Закарпатського обласного виробничого об’єднання «Фармація», ми отримали нагоду на ділі, а не на словах пересвідчитися, що ж таке індивідуальна робота з відвідувачем аптечного закладу Нещодавно прооперована пацієнтка стаціонарного відділення Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру, де аптека № 131 орендує приміщення, ветеран праці, звернулася до завідувача аптеки з проханням допомогти їй придбати препарат оксаліплатин (вартість курсу — від 3 тис. грн., тому його призначають не надто часто) потрібного дозування і з максимально можливою знижкою. Власне, за цим заняттям ми й застали Леоніда Степановича, адже першу крапельницю хворій мали поставити вже наступного ранку. Зателефонувавши у кілька гуртових компаній та медичним представникам, Леонід Виговський пообіцяв жінці, що завтра вона зможе викупити замовлений препарат. Відтак, наша розмова із завідувачем аптеки розпочалася із обговорення проблем забезпечення ліками пацієнтів з онкопатологією. У РАМКАХ ПРАВОВОГО ПОЛЯ

— Річ у тому, що пацієнти із злоякісними захворюваннями мають забезпечуватися ліками за державний рахунок, — веде мову Леонід Степанович. — Коли років десять тому Закарпатський обласний онкологічний диспансер очолив Андрій Васильович Русин, ми думали, що аптеку, яка працює в лікарні з 1978 р., доведеться закривати. Хворі забезпечувалися у лікарні абсолютно усім: ліками, перев’язувальними матеріалами, виробами медичного призначення. До аптеки зверталися хіба що за підгузками, мінеральною водою і предметами догляду за хворими. Але часи змінилися, і тепер із зрозумілих причин бюд­жетних коштів на все не вистачає, тож хворі докуповують ліки за свої кошти. Люди впевнені, що на ліках наживаються аптеки, їм складно зрозуміти, що закупівельна ціна на один і той самий препарат у різних дистриб’юторів може істотно відрізнятися. Тому ми змушені раз-у-раз виправдовуватися, пояснювати, що аптечний заклад працює у рамках правового поля, що на препарати, які входять до Національного переліку лікарських засобів та до обов’язкового асортименту медикаментів, існують граничні надбавки, які ми не можемо у жодному разі перевищувати, відповідно у диких цінових стрибках на ліки винні аж ніяк не аптеки. Звісно, як аптечний заклад комунальної форми власності намагаємося зробити ліки максимально доступними для наших відвіду­вачів, оскільки розуміємо, що вони страждають від важких, часто невиліковних недуг. Якраз тому для здешевлення медикаментів зазвичай працюємо з дистриб’юторами за передоплатою. Цьогоріч з ринку пішла гуртова компанія «Альба Україна», з якою комунальному підприємству працювалося і комфортно, і вигідно. Зате тепер у компанії «БаДМ», як на мене, сформовано майже ідеально повний асортимент для нашого аптечного закладу. Це хіміотерапевтичні лікарські засоби (як базова номенклатура) та препарати супроводу — антигіпертензивні (до слова, беремо активну участь у пілотному проекті), кардіологічні, шлункові, гепатопротектори, сенсибілізувальні, а також предмети догляду за хворими. Оскільки при диспансері, окрім відділення онкохірургії на 56 ліжок, трьох блоків променевої терапії на 100 ліжок, відділень хіміотерапії на 50 ліжок і онкогінекології на 38 ліжок, діє поліклінічне відділення, лікарські засоби названих груп призначають не тільки стаціонарним хворим, але й тим, які приїжджають з районів області на консультативний прийом. Завдяки сучасному оснащенню Закарпат­ського обласного клінічного онкодиспансеру (гамма-терапевтичний апарат для проведення променевої терапії, комп’ютерний томограф, цифрові мамографічні апарати, обладнання для радіоізотопних досліджень, гістологічна та цитологічна лабораторії з бінокулярними мікроскопами з цифровою обробкою; також проводяться дослідження онкологічних маркерів та імуногістохімічні дослідження), хворим надають якісну високоспеціалізовану медичну допомогу. Поза тим, розширений асортимент тримаємо для мешканців Ужгорода, які теж користуються послугами нашої аптеки. Звісно, лікарняна аптека могла би брати участь у тендерах, напряму працювати із заводами-виробниками — така фінансова можливість існує. Проте, з огляду на менші обсяги закупівель, істотних знижок, як компаніям-дистриб’юторам, немережевій аптеці не дадуть. Тобто роздрібна ціна у кінцевому результаті вийде все одно вищою. Тому нам вигідніше закуповувати препарати у дистриб’юторів, тоді й ціна для відвідувачів аптеки виходить доступнішою. — Як я вже наголошував, — провадить далі завідувач аптеки, — з бюджетними коштами нині важко працювати, бо ціни на медикаменти постійно зростають. Аптека має право відпускати за вимогами лікувальних закладів препарати з націнкою не вище 10%, проте МОЗ України вчасно не поновлює реєстр оптово-відпускних цін, тож ми у більшості випадків не в змозі закупити деякі препарати, які б могли відпускати за бюджетні кошти. Одне з небагатьох в Ужгороді, КП «Аптека № 131» має ліцензію на забез­печення населення наркотичними, психотропними засобами і прекурсорами. Також забезпечує ними пацієнтів обласного фтизіатричного диспансеру та населення Великоберезнянського району. ОРІЄНТИР — НА ПАЦІЄНТА Регіонами України з високим рівнем онкологічної захворюваності є Кіровоградська, Миколаївська, Херсонська та Запорізька області, а також Київ (470–575 випадків на 100 тис. населення). Найменшу кількість реєструють на Закарпатті, Буковині, в Івано-Франківській, Тернопільській та Вінницькій областях (223–244 випадки на 100 тис. населення). Попри те, з кожним роком хворих у стаціонарі більшає, чимраз частіше недуга уражає зовсім молодих людей. Дівчата (а саме так звертається до своїх провізорів і фармацевтів Леонід Виговський) понад усе прагнуть хоча б трохи полегшити перебування пацієнтів у лікарні. Уважно вислухати, розрадити, вселити віру в одужання, знайти і відпустити всі потрібні ліки. — Так склалося, що нині наші пацієнти мають проблеми не тільки через високу ціну медикаментів, — каже Леонід Степанович. — Вже рік, як з українського ринку зникла ціла низка імпортних онкологічних засобів: Блеонко 15 мг, Блеоцин 15 мг, Блеолем 15 мг, Алкеран № 25, Лейкеран № 25, Прокарбазин № 50, Натулан № 50, оскільки у них закінчився термін реєстрації, а чому не перереєстровують, незрозуміло, адже вітчизняних замінників не існує. Це якісні й ефективні ліки, які входять в схеми лікування онкохворих, тому їх тепер привозять з Польщі, Словаччини, Угорщини чи Росії самі пацієнти. Але відповідно до нашого законодавства незареєстровані в країні лікарські засоби до використання заборонені, тому далеко не кожен лікар наважиться застосовувати такі препарати, та ще й внутрішньовенно. Більше того, за останні півроку зникли відносно недорогі доксорубіцин 10 мг виробництва «Київмедпрепарат» та 5-фторурацил № 10 по 250 мг виробництва «Дарниця». На жаль, ніша онкологічних засобів на українському ринку повна прогалин. КОМУНАЛЬНА ФАРМАЦІЯ: ЗА КРОК ДО ВИМИРАННЯ За словами Леоніда Виговського, в Ужгороді залишилося тільки три аптеки комунальної форми власності, а Закарпатське обласне виробниче об’єднання «Фармація» майже знищене. Руйнування структури розпочалося не сьогодні, а років п’ятнадцять тому. Ви навіть не уявляєте, яким великим і потужним був колись Центральний аптечний склад ЗОВО «Фармація»! А тепер в Ужгороді, до прикладу, наркотичними засобами забезпечують населення всього дві аптеки. Така ж сумна картина з виробничими аптеками. З 1978 р. аптека №131 забезпечувала онкологічну лікарню стерильними розчинами аптечного виготовлення у повному обсязі. Це був справді якісний і дешевий продукт. Пізніше хтось вирішив, що інфузії заводського виробництва кращі, попри те, що, скажімо, від 1988 р., відколи Леонід Виговський керує аптекою, жодного зауваження, чи не дай Боже, трагічного випадку при застосуванні аптечної продукції не траплялося. Звичайно, флакон аптечного розчину на той період коштував 80 коп., а промислового виготовлення — 3 грн. Як кажуть, без коментарів. Подальші явно завищені вимоги до виробництва в аптеках мали на меті його знищення. Що і сталося. З часом при сприянні адміністрації онкологічного диспансеру в аптечному закладі провели капітальний ремонт і для зручності пацієнтів облаштували вхід з внутрішнього коридору лікарні. Початково аптека № 131 засновувалася як лікарняний аптечний заклад закритого типу. У 1996 р. тут відкрили роздрібний відділ, і пацієнтам диспансеру вже не було потреби їздити за ліками у міські аптеки. Останнім часом аптека працює стабільно і без особливих потрясінь. Колектив також сформувався постійний: серед семи штатних одиниць — троє провізорів і один фармацевт. Незважаючи на те, що майже всі хворі приходять з призначеннями лікарів, робота першостільника потребує високої кваліфікації і уважності. Асортимент лікарських засобів в аптеці — майже 4 тис. найменувань Особливо ретельно необхідно відстежувати дозування препаратів, які застосовують для лікування пацієнтів із злоякісними новоутвореннями, — таких на аптечних полицях близько сотні. Належить доб­ре знатися на взаємодії препаратів різних груп, принципах одночасного застосування, ймовірності розвитку побічних ефектів. Аптекарі повинні бути не тільки професіоналами своєї справи, але й хорошими психологами, щоби вміти знаходити підхід до кожного пацієнта. Відвідувачі аптеки — важкохворі люди, будь-яка помилка провізора може вартувати їм життя. Лариса Дедишина

[/spoiler] [spoiler title=”Мини-тренинг: трудный клиент” style=”fancy”]

Провизору первого стола приходится постоянно общаться с огромным количеством самых разных людей, определенный процент которых называют трудными клиентами

Спокойствие, только спокойствие!

Самое первое, что приходит на ум при упоминании о трудных клиентах, — агрессивный клиент. Причины агрессии могут быть самыми разными — от плохого самочувствия до врожденного свойства характера. Так или иначе, агрессивному клиенту надо предоставить возможность «выпустить пар», в противном случае ситуация может зайти в тупик. Сохраняйте выдержку и хладнокровие. В общении с агрессивно настроенным посетителем не следует применять технику «отзеркаливания», то есть вести себя так же, как он, поскольку это приведет к новой вспышке негативных эмоций.

Кроме того, при общении с агрессивным клиентом не стоит сразу же вовлекаться в дискуссию, лучше спокойно выслушать, создавая видимость согласия (при необходимости глубоко дышите и считайте до двадцати), а затем задать вопрос по существу. Можно применить метод уточнения — кратко перефразируйте «спич» посетителя, чтобы удостовериться в правильности понимания проблемы, после чего предложите наиболее оптимальные пути ее решения.

Время на размышление

Другая разновидность «трудных» — нерешительный клиент, который меняет свое мнение о том, препарат какого производителя ему нужен (и нужен ли вообще) в тот самый момент, когда вы протягиваете ему чек.

Такие клиенты принадлежат к категории людей, которым трудно принять решение как таковое, особенно в ситуациях, когда есть выбор. К примеру, если лечащий врач выписал конкретный препарат, но кто-то не менее авторитетный посоветовал заменить лекарство отечественным (или, напротив, импортным) аналогом, то мучениям нерешительного клиента не позавидуешь. Ему нужно время на сопоставление цен, определение своих финансовых возможностей, а также дополнительная аргументация правильности выбора (эффективность препарата, удобство применения, известный производитель). В то же время «давить» на такого посетителя ни в коем случае не следует, так как, вероятнее всего, он просто уйдет без покупки и никогда не вернется в вашу аптеку. Поэтому если вы видите, что человек колеблется в принятии решения, не торопите его, даже если собралась очередь. Предложите посетителю взвесить все «за» и «против», посмотреть инструкции по медицинскому применению интересующих его препаратов, а когда он наконец сделает выбор, обслужите его вне очереди.

Работа с возражениями

Но, пожалуй, наиболее сложная категория трудных клиентов — капризный клиент. Это настоящие специалисты по выматыванию нервов, которые любой совет воспринимают «в штыки», а на любое ваше предложение отвечают возражением. Поэтому для начала нужно определить, правильно ли вы поняли суть возражения, после чего выразить готовность разрешить имеющуюся проблему. При этом можно использовать фразы «я понимаю ваши сомнения относительно высокой цены», «вы правы — репутация производителя очень важна» и т.д. В случае необходимости предоставьте вескую аргументацию цены (при этом прямая критика конкурентов является неприемлемой). Для того чтобы противостоять возражениям по цене, можно использовать «метод бутерброда» или «метод сандвича». В первом случае необходимо озвучить все преимущества препарата, после чего сверху «наслоить» цену, во втором — «расположить» цену между «слоями» преимуществ. Объясните, что цена зависит не только от аптечных наценок, но и от цены поставщика, при этом какова бы ни была наценка аптеки, дорогостоящий брендовый препарат все равно останется дорогим.

В свою очередь, возражениям в отношении качества препарата следует противопоставить информацию о производителе, а также сослаться на результаты известных вам исследований и положительные отзывы из лечебных учреждений.

Ключи от сердца

Есть точка зрения, согласно которой не бывает трудных клиентов, бывают необученные сотрудники. Другими словами, в работе с трудным клиентом требуется особый подход с учетом эмоционального состояния человека, находящегося по другую сторону прилавка. Чем труднее клиент в общении, тем больше он не любит «типичных продавцов», которые оперируют штампами и заученными фразами. Способность общаться непринужденно, будучи компетентным и доброжелательным, — ключ к сердцу «трудного» клиента.

Подготовила Алекандра Демецкая

«Фармацевт Практик» #01′ 2015 [/spoiler] [spoiler title=”Нанотехнології у фармації” style=”fancy”] Нанотехнологія — нова галузь науки та виробництва, яка переживає бурхливий розвиток. Вчені у всьому світі працюють над створенням нових наноматеріалів, більше ніж у 40 країнах існують спеціальні програми, присвячені наносистемам і нанотехнологіям. Досягнення нанотехнології за останні роки позначились на всіх напрямах науки, в тому числі на розвитку медицини і фармації. Однак якщо в інших галузях — електроніці, авіації, космонавтиці, інформаційних технологіях — уже спостерігається перехід від фундаментальної науки до комерційного продукту, то в медицині та фармації зроблено лише перші кроки до створення інноваційних лікарських засобів. Які саме? Про це редакція запитала у Світлани Білоус, канд. фарм. наук, доцента кафедри технології ліків і біофармації Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького — Світлано Богданівно, Ваші наукові дослідження присвячені нанотехнологіям у фармації. Чим зумовлений вибір цього напряму?

— Нанотехнології у фармації є вимогою сьогодення. Їхнє впровадження відбувається в усіх напрямах науки, в тому числі в медицині і фармації, де наноматеріали (матеріали розміром до 100 нм [1 нм=10^-9 м]) знаходять своє застосування в діагностиці та лікуванні різних захворювань. Нанотехнології у фармації — це перш за все створення ліків з нанорозмірними матеріалами, які в їхньому складі можуть виконувати функції активних фармацевтичних інгредієнтів, допоміжних речовин або матеріалів для упакування. — Якими є досягнення вчених в Україні з нанотехнологій у медичній сфері? — Характеризуючи стан досліджень в Україні, можна стверджувати, що вітчизняні науковці активно створюють наноматеріали для медицини, так звані біоматеріали. Над створенням наноматеріалів для потреб медицини працює низка науково-дослідних установ НАН та НАМН України і навчальних закладів різного профілю. З цією метою застосовується багато методів: газовий і плазмохімічний синтез, електронно-променева технологія, термічне розкладання та відновлення, електровибух тощо. Однак треба відзначити, що нині в Україні ведеться ґрунтовна робота щодо створення потенційних активних речовин, які можуть бути використані при розробці лікарських засобів, тобто наноматеріали стали об’єктами досліджень хіміків, фізиків і біохіміків, а за останні роки також фармакологів і токсикологів. Зокрема, проведені дослідження під керівництвом академіка НАН України Ю.І. Кундієва, академіка НАМН України І.М. Трахтенберга, чл.-кор. НАН України І.С. Чекмана та інших. Щодо технологів, які задіяні у створенні лікарських засобів, то у цьому напрямі зроблено лише перші кроки. Сподіваємось, що активність досліджень зростатиме. Останнім часом при розробці нових ліків все частіше як об’єкти досліджень розглядають речовини, одержані за допомогою методів нанотехнологій. Такі дослідження активізувались із затвердженням Державної цільової науково-технічної програми «Нанотехнології та наноматеріали» на 2010–2014 рр. — Які інновації можуть запропонувати львівські науковці? — На кафедрі технології ліків і біофармації ЛНМУ ім. Данила Галицького проводяться дослідження з фармацевтичної розробки лікарських засобів з наночастинками металів. Наночастинки металів, зокрема срібла, міді та інші, які мають антимікробну активність, представляють важливий інтерес, оскільки сьогодні надзвичайного гостро у медицині стоїть питання боротьби з явищем резистентності мікроорганізмів до протимікробних препаратів. Особливе занепокоєння резистентність викликає в тих країнах, де порушуються правила відпуску і застосування антибіотиків. На жаль, таку ситуацію маємо і в Україні. Враховуючи дані досліджень, описані у зарубіжній літературі, а також результати досліджень, проведених у нашій країні, що свідчать про ефективність наночастинок срібла, міді та інших металів проти цілої низки аеробних, анаеробних, грампозитивних та грамнегативних бактерій, дріжджових грибів, нитчастих грибів і вірусів, а також відсутність виникнення резистентності до них з боку мікроорганізмів, їхнє застосування виглядає досить перспективним. Срібло застосовують у клінічній практиці як антимікробний засіб вже понад століття, однак останніми роками інтерес до його використання як антимікробного агента суттєво зріс, особливо активно досліджуються препарати на його основі для лікування різних ран. Об’єктами наших досліджень є нанокомпозиції зазначених металів, одержані з використанням: – методу електронно-променевих нанотехнологій, розроблених в лабораторії «Електронно-променевої нанотехнології неорганічних матеріалів для медицини» Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона; – методу колоїдно-хімічного синтезу, розробленому в Інституті біоколоїдної хімії ім. Ф.Д. Овчаренка НАН України. За фізико-хімічними властивостями досліджувані нанокомпозиції є наноструктурованими порошками та колоїдними розчинами. — Нанотехнології у сьогоднішній практичній фармації це реальність чи радше справа далекого майбутнього? — У практичну фармацію, зокрема в аптеки, нанотехнології запроваджуються наразі не через лікарські засоби, а через вироби медичного призначення та косметичні продукти. Це пов’язано з вимогами до проведення досліджень з розробки та реєстрації даних груп аптечних товарів. Щодо ЛЗ, то наночастинки мають інші властивості порівняно з мікрооб’єктами, тому фармацевтична розробка препаратів, що їх містять, потребує особливих підходів до проведення досліджень. Враховуючи, що нанорозмірні активні фармацевтичні інгредієнти є новими ліками не лише в Україні, але й у світовій фармації, не маючи достатнього підтвердження їхньої ефективності та безпеки, важливими є дослідження особливостей їхнього проникнення через біологічні мембрани, накопичення в паренхіматозних органах та виведення з організму. Наночастинки належать до тих діючих речовин, які потребують ретельних доклінічних досліджень — фармакологічних, мікробіологічних і токсикологічних. Хоча об’єкти досліджень з фармацевтичної розробки є однаковими для всіх лікарських засобів, особливості досліджень препаратів із наноматеріалами пов’язані передовсім з тим, що створені різними розробниками з допомогою різних методів наноматеріали для медицини, в тому числі і наночастинки металів, за структурою є надзвичайно різними. Це нанопористі структури, нанодисперсії (колоїди), наноструктуровані поверхні, нанокристали, нанокластери тощо. До їх складу входять як неорганічні, так і органічні сполуки. Під терміном «наночастинка» металу, наприклад срібла, треба розуміти складну структуру, яка може містити поряд з молекулою активного інгредієнта допоміжні компоненти, які беруть участь у структуроутворенні. З огляду на це, наночастинки металів залежно від структури мають різні фізико-хімічні та технологічні властивості, зокрема, різну розчинність, розмір та форму частинок, фармакологічну активність, токсичність, що, своєю чергою, буде впливати на вибір складу, спосіб включення до лікарської форми та вибір аналітичного методу дослідження. Відповідно до Державної фармакопеї України (ДФУ) для активних фармацевтичних інгредієнтів та допоміжних речовин, які застосовуються для розробки готових лікарських засобів, мають бути встановлені всі показники якості, які регламентуються вимогами загальної монографії ДФУ «Субстанції для фармацевтичного застосування», та розроблені методи контролю якості, затверджені уповноваженим органом. Актуальними проблемами створення лікарських засобів з наноматеріалами є те, що на сьогодні розробники наноматеріалів переважно не можуть представити технологам так званий Drug Master File на нанорозмірні субстанції. Тому на даному етапі одним з першочергових завдань для розробників наноматеріалів для медицини є опрацювання методів контролю якості субстанцій, що дасть можливість активізувати дослідження зі створення ліків на їхній основі. — Спеціалісти якого профілю здатні створити новий лікарський препарат на основі наноматеріалів? — Створення лікарських засобів з наноматеріалами потребує інтегрованих знань не лише з фахових фармацевтичних дисциплін, але й інших наукових напрямів, зокрема, фізики, яка вивчає міжатомні та міжмолекулярні взаємодії, квантові ефекти тощо. При створенні ліків із нанорозмірними діючими речовинами необхідні також знання з екологічної безпеки, наприклад, для розробки методів утилізації продуктів нанотехнології. Отже, створення лікарських засобів з нанорозмірними лікарськими речовинами висуває особливі вимоги до спеціалістів та потребує комплексних знань з наукових напрямів, які, на перший погляд, є незалежними. Використання такого комплексного підходу до розробки ліків із наноматеріалами, ймовірно, дозволить встановити, що не всі вони можуть стати інноваційними препаратами, але одержані результати будуть важливим як для розвитку науки, так і для потенційних виробників, для яких впровадження нових інноваційних ліків — це перш за все великий ризик. Це унеможливить появу односторонніх висновків як позитивного, так і негативного характеру щодо ефективності та безпеки нанопрепаратів. Лариса Дедишина «Фармацевт Практик» #01′ 2015 [/spoiler] [spoiler title=”Гомеопатичні лікарські засоби на ринку України” style=”fancy”] Сьогодні спостерігається зростання уваги до нетрадиційних методів лікування, зокрема до гомеопатії, що є одним з перспективних направлень розвитку медицини ХХІ ст., має давню історію, а також набуває все більшого визнання як в професіональному медичному середовищі, так і серед населення більшості країн світу За інформацією ВООЗ, в Австралії, Європі та Північній Америці паралельно з алопатичною медициною все ширше використовують додаткову та альтернативну медицину, однією з яких і є гомеопатія [1]. Фармацевтичний ринок України інтенсивно поповнюється новими гомеопатичними лікарськими засобами (ГЛЗ), що призначають переважно з метою лікування різних хронічних захворювань, частота яких безперервно зростає. Сучасний арсенал гомеопатичних лікарських засобів на фармацевтичному ринку України становить 187 найменувань з урахуванням усіх пропозицій. Оновлення номенклатури гомеопатичних лікарських засобів на вітчизняному ринку відбувається переважно за рахунок реєстрації нових препаратів. Основними виробниками гомеопатичних препаратів, представлених на вітчизняному фармацевтичному ринку, є досить відомі фірми Німеччини (Heel, DHU, Homviora Arzneimittel), Австрії (Richard Bittner AG, Soukup Karl, GmbH, Biogena Naturprodukte, GmbH, ECA Medical, GmbH, Dr. Peithner, KG,), Великобританії (Boots, Helios Homoeopathy Ltd), Франції («Лабораторія Буарон»), Канади (Riverdale Homeopathic Resources), США (Botanical Laboratories Inc), Росії («Матеріа Медика») та України (Національна гомеопатична спілка, ООО «Лаки-Фарма»).

Частка імпорту на ринку гомеопатичних лікарських засобів в Україні становить 81%, а вітчизняних препаратів — 19%

Проаналізувавши номенклатуру гомеопатичних лікарських засобів, можна побачити, що найбільшу кількість становлять засоби, що впливають на респіраторну та сечостатеву системи, а саме 28 та 18% відповідно. Необхідно звернути увагу й на те, що останнім часом значно підвищилася потреба в кардіологічних препаратах, саме тих, що нормалізують ритм серця. Беззаперечно можна говорити про надзвичайну актуальність створення нових лікарських засобів, зокрема гомеопатичних, для лікування даної патології. За формами випуску гомеопатичні лікарські засоби представлені таблетками, гранулами, розчинами для ін’єкцій в ампулах, краплями пероральними, сиропами, зборами у фільтр-пакетах, супозиторіями ректальними, розчинами гомеопатичними у флаконах, спреями назальними, мазями (гелями), карамелями, драже. З усього асортименту на тверді лікарські форми припадає найбільша частка препаратів — 52%, на рідкі — 43%, на м’які — 4%, на аерозолі — 1% (діаграма). Слід враховувати й те, що гомеопатичні препарати вітчизняних виробників представлені переважно твердими формами (гранули, крупка в пеналах або пакетах). Це ж стосується гомеопатичних лікарських засобів, що імпортуються з країн ближнього зарубіжжя, зокрема Росії. Враховуючи вищесказане, а також те, що гомеопатичні методи лікування активно застосовуються та арсенал ліків поступово поповнюється, можна відзначити, що ринок гомеопатичних лікарських засобів є перспективним, привабливим і потребує активної інформаційної підтримки фірм-виробників для розвитку в Україні [2]. Література 1. Мощич О.П. Гомеопатичні лікарські засоби, їх офіційний статус у світі та в Україні, стан виробництва та реєстрації / О. П. Мощич // Укр. гомеопатичний щорічник. — 2003; Т. 9: 163–173. 2. Дослідження вітчизняного фармацевтичного ринку гомеопатичних лікарських засобів / В.О. Демченко, Н.О. Ткаченко, О.О. Майборода // Актуальні питання фармацевтичної і медичної науки та практики. — 2010; Вип. XXIII, 4: 20–22. Ірина Білошицька, канд. фарм. наук, асистент, Лілія Вишневська, д-р фарм. наук, проф. зав. кафедри «Аптечної технології ліків», НФаУ «Фармацевт Практик» #01′ 2015 [/spoiler] [spoiler title=”Аптечна професійна асоціація України: у пошуках експертів” style=”fancy”]

Більше повноважень — більше відповідальності

— АПАУ, як найбільша громадська професійна фармацевтична організація України, чітко усвідомлює виклики нинішнього дня і відповідно до них розширює та поглиблює свою роботу, — стверджує Олег Никулишин. — На порядку денному української держави — децентралізація влади, у тому числі й в управлінні фармацевтичною галуззю. У сучасних політичних умовах, коли в Україні активно формується громадянське суспільство, держава делегуватиме громадським організаціям чимраз більше повноважень. Це означає, що роль громадських професійних організацій у сферах державного регулювання фармацевтичної діяльності та громадського здоров’я зростатиме. Впродовж останнього часу відбулося кілька засідань правління АПАУ, де було оновлено стратегічні цілі організації на 2015–2016 рр., а також створено нові робочі комісії, зокрема, фінансів та обліку, аудиту та етики, юридичну, якості і стандартів, міжнародних зв’язків та розвитку, зовнішніх зв’язків і партнерства, маркетингу і реклами, а також призначено їхніх керівників. Комісії покликані забезпечити виконання стратегічних та поточних цілей АПАУ у відповідних сферах. Натепер до АПАУ входить 40 аптечних підприємств з різних регіонів України, що об’єднують понад 2,5 тис. аптечних закладів та більше 12 тис. працівників. Щодня ці аптеки обслуговують майже 5 млн відвідувачів. Також у складі організації перебувають чотири аналітичні компанії, видавництво і два виробники лікарських засобів. Паралельно з роботою над законодавчими і нормативними актами у найближчих планах організації — розробка внутрішніх документів, зокрема, створення Етичного кодексу для учасників АПАУ (не плутати з Етичним кодексом фармацевта), який би регулював насамперед корпоративну поведінку у середовищі конкурентів на ринку, співпрацю з виробниками та етичний маркетинг. На меті АПАУ також і розробка та впровадження національних стандартів Належної аптечної практики (GPP). — Хочу підкреслити, що АПАУ як фахова громадська організація зацікавлена в максимальних комунікаціях і, відкрито запрошуючи до вступу нових учасників, прихильна до співпраці з фармпідприємствами всіх форм власності незалежно від розмірів і кількості працівників, — зазначає Олег Никулишин. — Ми готові не лише брати активну участь у реформуванні української фармації, але й нести відповідальність за запропоновані ініціативи, враховуючи багатолітній власний досвід і міжнародні напрацювання. Багато питань, поставлених перед фармацевтичною спільнотою України, вже давно й успішно вирішені в інших країнах Європи. У цьому ми переконалися під час дружнього візиту представників АПАУ до Литви. На наш погляд, досвід цієї європейської держави вартий уваги. Плюси і мінуси литовської фармації — За власною ініціативою від імені АПАУ ми надіслали листа до міністра охорони здоров’я Литви Ріманте Шалашявячюте з проханням допомогти організувати зустріч з ключовими учасниками литовського фармацевтичного ринку, — розповідає Олег Никулишин. — Візит тривав два дні і мав надзвичайно насичену і цікаву програму: у Вільнюсі і Каунасі відбулося десять зустрічей. Головне, що ми намагалися донести до литовських колег, це цінність для України їхнього досвіду щодо реформування фармації у період до і після вступу Литви в Європейський Союз. Іншими словами, АПАУ шукала і знайшла у Литві експертів, до яких матиме змогу звертатися у подальшому за компетентними консультаціями з питань євроінтеграції фармацевтичної галузі. Ділові контакти успішно налагоджено з контролюючою державною службою, кількома громадськими організаціями фармацевтів, місцевим медичним університетом, деякими операторами аптечного роздрібного ринку. Так, Державна служба з контролю ліків в Литві — установа на кшталт нашої Держлікслужби, проте із дещо ширшими повноваженнями. Нам розповіли, що окрім контролю за якістю ліків, вона, наприклад, здійснює реєстрацію лікарських засобів, має у своєму складі комісії з доклінічних та клінічних досліджень, ветеринарних препаратів, а також інформаційний центр із лікарських засобів. Литовський роздрібний ринок суттєво відрізняється від українського. До вступу в ЄС у Литві проживало близько 3,8 млн населення, нині — 2,9 млн, тобто дуже багато людей виїхали в країни Євросоюзу, переважно у Велику Британію та Ірландію. Серед них чимало осіб з вищою фармацевтичною освітою. Загалом у Литві діє близько 1,5 тис. аптек. Роздрібний ринок монополізований. Близько 30% належить одній польській аптечній мережі, ще по стільки ж — двом національним. Такий розподіл суттєво міняє стосунки операторів з владою, дистриб’юторами, виробниками, ринком праці, науковцями. Для порівняння: найбільший український роздрібний оператор охоплює лише 4,5% ринку. Очевидно, у роздрібненості — і наша слабкість, і наша сила, бо усі змушені сідати за круглий стіл і домовлятися, однозначного лобі, як бачимо з практики, не існує. Аптеки-одиначки, як і в Україні, на жаль, не витримують конкуренції. Якраз під час нашого перебування у Литві закрилася остання старовинна аптека у Вільнюсі. Ось чому в АПАУ є певні застереження щодо українського роздрібу на фоні реформування охорони здоров’я. Вони небезпідставні, позаяк вже не один тиждень я не можу отримати від Американської торгово-промислової палати відповідь стосовно стратегії фармринку України, яку розробила компанія «PricewaterhouseCoopers» під транснаціональні виробничі гіганти, і де абсолютно не враховані інтереси українських аптечних мереж. Повертаючись до Литви, слід сказати, що у них діє кількарівнева система компенсації витрат на ліки для пацієнтів. Існує два списки: список А — це захворювання, витрати на медикаментозне лікування яких покриваються на 100, 90, 80 або 50%, і список В — це 75 препаратів для дітей, інвалідів і пенсіонерів, лікування якими покривається на 100 або 50%. Так, у 2012 р. з бюджету державної каси хворим було компенсовано лікування 1880 лікарськими засобами згідно з 12 млн рецептів. На відміну, скажімо, від поляків, литовці, прямуючи у ЄС, занадто відкрили свій ринок для іноземців. Відтак, під тиском великого капіталу з нього змушені були піти не тільки поодинокі аптеки, але й зумисно доведені до банкрутства національні виробники лікарських засобів, наприклад, життєво необхідних інсулінів. Наразі у Литві тривають дискусії з найрізноманітніших фахових питань, однак найбільше тих, які стосуються фармацевтичної опіки. Скажімо, як не дивно це чути, вони обговорюють можливість проведення щеплень в аптеках. Громадські організації На зустріч з українськими колегами було запрошено також представників кількох громадських фармацевтичних організацій. Дуже приємним виявилося знайомство з президентом Литовської Фармацевтичної Асоціації професором Едуардасом Тарасявічюсом, який перфектно розмовляє українською. З’ясувалося, що пан Тарасявічюс є учнем відомого львівського професора Миколи Туркевича, навчався в аспірантурі і захищав дисертацію у Львові. Він із захопленням ділився враженнями від столиці Галичини і наших історичних аптек. Професор Тарасявічюс повідомив, що його асоціація, продовжуючи традиції професійного об’єднання фармацевтів, заснованого у Вільнюсі ще у 1819 р., була створена у Литві однією з перших і з 1990 р. об’єднує фармацевтів з вищою університетською освітою (фізичних осіб), а не аптечні підприємства. Завдяки його особистим контактам організація має тісні стосунки з Міжнародною федерацією фармацевтів (FІP), бере участь у щорічних конгресах FІP у різних країнах світу. На його думку, задіяність у таких масштабних заходах надзвичайно корисна для аптечних фахівців, оскільки ознайомлює їх з тенденціями у галузі, науковими і практичними перспективами, збагачує досвідом. Асоціація має друковане видання, в якому детально висвітлює свою роботу. Цікаво, що вони активно співпрацюють з Національним фармацевтичним університетом у Харкові та особисто ректором професором Валентином Черних, обмінюються студентами. Представники двох інших професійних громадських організацій — Литовського Союзу Фармацевтів та Національної торговельної асоціації з лікарських засобів — розповіли, що об’єднують як фізичних, так і юридичних осіб та орієнтовані здебільшого на вирішення законодавчих аспектів фармацевтичної галузі. Вони контролюють роботу Міністерства охорони здоров’я щодо внесення змін у чинне законодавство та відстоюють права фармацевтів. Усі громадські фармацевтичні асоціації Литви беруть безпосередню участь у післядипломній освіті та підвищенні кваліфікації фармацевтів, тобто цей важливий напрямок роботи держава повністю віддала професійним громадським організаціям. Відповідно до литовського законодавства, провізор повинен кожні 5 років підтверджувати свій диплом і набирати необхідні для переатестації бали за проходження курсів і участь у науково-практичних конференціях. Як і в Україні, поширеною є практика проведення виїзних курсів підвищення кваліфікації. Освіта Підготовка фармацевтичних фахівців здійснюється у медичному університеті Вільнюса та в його філії у Каунасі. Тут вища освіта для магістра фармації вартуватиме майже 15 тис. євро, що набагато менше, ніж в інших країнах Євросоюзу. Поза тим, матеріально-технічна база навчального закладу — найвищого рівня. Особливо нас вразила студентська навчально-виробнича аптека, нещодавно відкрита на кошти ЄС. Вона діє як справжній аптечний заклад, має сертифікат GMP (!) і навіть імпортує свою екстемпоральну рецептуру у Великобританію. Щороку дипломи міжнародного зразка отримують близько 150 випускників, але, за словами декана, професора Рімантаса Пецюра, одразу майже всі вони виїжджають за кордон, де зарплата аптекарів набагато вища. Тому Литва стабільно відчуває дефіцит фармацевтичних фахівців. Варто запозичити 1) Здійснювати обмін, проходження інтернатури, стажування українських студентів у Литві. 2) Закріпити за громадськими організаціями фармацевтів статус посередника між роботодавцями і випускниками навчальних закладів. 3) Залучати громадські професійні організації фармацевтів до проведення післядипломної освіти в Україні. 4) Надати громадським організаціям фармацевтів юридичні повноваження для захисту прав та інтересів аптекарів (трудові спори, професійні суди). 5) Створити національний реєстр провізорів і фармацевтів з метою впорядкування ринку праці та процесу післядипломного підвищення кваліфікації. 6) Акумулювати зусилля усіх учасників ринку для раціонального використання грантових коштів Євросоюзу (наприклад, для стажування студентів за кордоном). 7) Раціонально використовувати кошти фондів непрямого фінансування, які підтримують саме громадські організації та їхні екологічні, просвітницькі проекти (наприклад, для встановлення у школах бойлерів з йодованою водою). 8) Вектор руху — до членства у FІP з метою інтеграції у світову фахову спільноту. Наступного разу представники АПАУ шукатимуть експертів для реформування вітчизняної фармацевтичної галузі у Грузії. Лариса Дедишина

[/spoiler] [spoiler title=”АМКУ провів дослідження ринку послуг організації роздрібної торгівлі лікарськими засобами” style=”fancy”] У зв’язку із стрімким зростанням цін на лікарські засоби в 2014 році Антимонопольним комітетом України було проведено дослідження ринку послуг організації роздрібної торгівлі лікарськими засобами. Об’єктами дослідження були найбільші аптечні мережі, вітчизняні виробники лікарських засобів, імпортери та оптові дистриб’ютори. За результатами проведеного дослідження Комітетом було виявлено вплив як об’єктивних, так і суб’єктивних чинників при встановленні цін на лікарські засоби, що призвело до значного збільшення цін на медичні препарати. Щодо діяльності оптових дистриб’юторів лікарських засобів. За результатами оцінки закупівельно-збутової політики оптових дистриб’юторів у період з січня по квітень 2014 року було виявлено непоодинокі випадки необґрунтованого зростання цін на лікарські засоби, які випереджали динаміку зростання курсу іноземної валюти. З метою запобігання порушення законодавства про захист економічної конкуренції, Антимонопольний комітет України надав оптовим дистриб’юторам обов’язкові для розгляду рекомендації, а саме, утриматися від встановлення економічно необґрунтованих оптово-відпускних цін на лікарські засоби. Щодо діяльності учасників ринку роздрібної торгівлі лікарськими засобами. За результатами дослідження ринку послуг з організації роздрібної торгівлі лікарськими засобами встановлено існування схем збільшення цін на медичні препарати через інструмент надання маркетингових послуг. Більш ніж 450 аптечних мереж незалежно від форми власності надають вітчизняним та закордонним виробникам лікарських засобів маркетингові послуги. Вартість таких послуг може становити до 30% від вартості закуплених лікарських засобів, що фактично є прихованим підвищенням торговельної надбавки аптечних установ на закуплені лікарські засоби, і в умовах скрути, яку переживає споживач, попит є ресурсом для не підвищення цін на ліки. Фактично маркетингові угоди використовуються аптечними мережами як інструмент отримання додаткового прибутку від своєї основної господарської діяльності. З метою припинення дій, що можуть мати негативний вплив на конкуренцію, Антимонопольний комітет України надав імпортерам/виробникам/маркетуючим організаціям та аптечним мережам такі обов’язкові для розгляду рекомендації: переглянути умови договорів про надання маркетингових послуг, які можуть призводити до встановлення економічно необгрунтованої вартості лікарських засобів, зокрема, виключити ті послуги, які напряму відносяться до здійснення аптечними мережами своєї основної господарської діяльності – роздрібної торгівлі лікарськими засобами, встановити обґрунтовану вартість маркетингових послуг на рівні фактично понесених витрат та не допускати нав’язування маркетингових послуг. Інформація взята з : http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=247990952 [/spoiler] Етичний кодекс